Івана 4:1 (UKR)
Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Івана 4:2 (UKR)
хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

Івана 4:3 (UKR)
Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

Івана 4:4 (UKR)
І потрібно було Самарію Йому переходити.

Івана 4:5 (UKR)
Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

Івана 4:6 (UKR)
Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Івана 4:7 (UKR)
Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

Івана 4:8 (UKR)
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

Івана 4:9 (UKR)
Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Івана 4:10 (UKR)
Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Івана 4:11 (UKR)
Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

Івана 4:12 (UKR)
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Івана 4:13 (UKR)
Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

Івана 4:14 (UKR)
А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

Івана 4:15 (UKR)
Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

Івана 4:16 (UKR)
Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Івана 4:17 (UKR)
Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

Івана 4:18 (UKR)
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

Івана 4:19 (UKR)
Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

Івана 4:20 (UKR)
Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

Івана 4:21 (UKR)
Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Івана 4:22 (UKR)
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

Івана 4:23 (UKR)
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

Івана 4:24 (UKR)
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

Івана 4:25 (UKR)
Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

Івана 4:26 (UKR)
Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

Івана 4:27 (UKR)
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

Івана 4:28 (UKR)
Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

Івана 4:29 (UKR)
Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

Івана 4:30 (UKR)
І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

Івана 4:31 (UKR)
Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

Івана 4:32 (UKR)
А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

Івана 4:33 (UKR)
Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

Івана 4:34 (UKR)
Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Івана 4:35 (UKR)
Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

Івана 4:36 (UKR)
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

Івана 4:37 (UKR)
Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

Івана 4:38 (UKR)
Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

Івана 4:39 (UKR)
З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

Івана 4:40 (UKR)
А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

Івана 4:41 (UKR)
Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

Івана 4:42 (UKR)
А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

Івана 4:43 (UKR)
Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Івана 4:44 (UKR)
Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

Івана 4:45 (UKR)
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Івана 4:46 (UKR)
Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

Івана 4:47 (UKR)
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Івана 4:48 (UKR)
Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Івана 4:49 (UKR)
Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

Івана 4:50 (UKR)
Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

Івана 4:51 (UKR)
А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

Івана 4:52 (UKR)
А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Івана 4:53 (UKR)
Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

Івана 4:54 (UKR)
Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
Previous Chapter
« Івана 3
Next Chapter
Івана 5 »

Івана (UKR) Chapter Selection

UKR Book Selection List

View full list of UKR Bible Books and Chapters