Луки 22 | UKR Bible Study

Луки 22:1 (UKR)
Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

Луки 22:2 (UKR)
А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

Луки 22:3 (UKR)
Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

Луки 22:4 (UKR)
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

Луки 22:5 (UKR)
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

Луки 22:6 (UKR)
І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

Луки 22:7 (UKR)
І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

Луки 22:8 (UKR)
І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

Луки 22:9 (UKR)
А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

Луки 22:10 (UKR)
А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

Луки 22:11 (UKR)
І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

Луки 22:12 (UKR)
І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

Луки 22:13 (UKR)
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

Луки 22:14 (UKR)
А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

Луки 22:15 (UKR)
І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

Луки 22:16 (UKR)
Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

Луки 22:17 (UKR)
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

Луки 22:18 (UKR)
Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

Луки 22:19 (UKR)
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

Луки 22:20 (UKR)
По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Луки 22:21 (UKR)
Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

Луки 22:22 (UKR)
Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

Луки 22:23 (UKR)
А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

Луки 22:24 (UKR)
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Луки 22:25 (UKR)
Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

Луки 22:26 (UKR)
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Луки 22:27 (UKR)
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Луки 22:28 (UKR)
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

Луки 22:29 (UKR)
і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

Луки 22:30 (UKR)
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

Луки 22:31 (UKR)
І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

Луки 22:32 (UKR)
Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

Луки 22:33 (UKR)
А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

Луки 22:34 (UKR)
Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

Луки 22:35 (UKR)
І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

Луки 22:36 (UKR)
А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Луки 22:37 (UKR)
Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

Луки 22:38 (UKR)
І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

Луки 22:39 (UKR)
І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

Луки 22:40 (UKR)
А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

Луки 22:41 (UKR)
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

Луки 22:42 (UKR)
благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

Луки 22:43 (UKR)
І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

Луки 22:44 (UKR)
А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

Луки 22:45 (UKR)
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

Луки 22:46 (UKR)
І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

Луки 22:47 (UKR)
І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Луки 22:48 (UKR)
Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

Луки 22:49 (UKR)
А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

Луки 22:50 (UKR)
І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

Луки 22:51 (UKR)
Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

Луки 22:52 (UKR)
А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Луки 22:53 (UKR)
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

Луки 22:54 (UKR)
А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

Луки 22:55 (UKR)
Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

Луки 22:56 (UKR)
А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

Луки 22:57 (UKR)
І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

Луки 22:58 (UKR)
Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

Луки 22:59 (UKR)
І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

Луки 22:60 (UKR)
А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

Луки 22:61 (UKR)
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

Луки 22:62 (UKR)
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

Луки 22:63 (UKR)
А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

Луки 22:64 (UKR)
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

Луки 22:65 (UKR)
І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

Луки 22:66 (UKR)
А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

Луки 22:67 (UKR)
і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

Луки 22:68 (UKR)
А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

Луки 22:69 (UKR)
Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Луки 22:70 (UKR)
Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

Луки 22:71 (UKR)
А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Луки 22 UKR

Луки (UKR) Chapter Selection

UKR Book Selection List