Луки 18:1 (UKR)
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

Луки 18:2 (UKR)
говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

Луки 18:3 (UKR)
У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

Луки 18:4 (UKR)
Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

Луки 18:5 (UKR)
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

Луки 18:6 (UKR)
І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

Луки 18:7 (UKR)
А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

Луки 18:8 (UKR)
Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

Луки 18:9 (UKR)
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

Луки 18:10 (UKR)
Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

Луки 18:11 (UKR)
Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

Луки 18:12 (UKR)
Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

Луки 18:13 (UKR)
А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

Луки 18:14 (UKR)
Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Луки 18:15 (UKR)
До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

Луки 18:16 (UKR)
А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Луки 18:17 (UKR)
Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

Луки 18:18 (UKR)
І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

Луки 18:19 (UKR)
Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

Луки 18:20 (UKR)
Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

Луки 18:21 (UKR)
А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

Луки 18:22 (UKR)
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

Луки 18:23 (UKR)
А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

Луки 18:24 (UKR)
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

Луки 18:25 (UKR)
Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

Луки 18:26 (UKR)
Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

Луки 18:27 (UKR)
А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

Луки 18:28 (UKR)
І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

Луки 18:29 (UKR)
А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

Луки 18:30 (UKR)
і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

Луки 18:31 (UKR)
І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

Луки 18:32 (UKR)
Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

Луки 18:33 (UKR)
і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

Луки 18:34 (UKR)
Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

Луки 18:35 (UKR)
І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

Луки 18:36 (UKR)
А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

Луки 18:37 (UKR)
А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

Луки 18:38 (UKR)
І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Луки 18:39 (UKR)
А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Луки 18:40 (UKR)
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

Луки 18:41 (UKR)
Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

Луки 18:42 (UKR)
Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

Луки 18:43 (UKR)
І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.
Previous Chapter
« Луки 17
Next Chapter
Луки 19 »

Луки (UKR) Chapter Selection

UKR Book Selection List

View full list of UKR Bible Books and Chapters