Марка 12:1 (UKR)
І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

Марка 12:2 (UKR)
А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

Марка 12:3 (UKR)
Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

Марка 12:4 (UKR)
І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

Марка 12:5 (UKR)
Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

Марка 12:6 (UKR)
І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

Марка 12:7 (UKR)
А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

Марка 12:8 (UKR)
І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

Марка 12:9 (UKR)
Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

Марка 12:10 (UKR)
Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Марка 12:11 (UKR)
Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

Марка 12:12 (UKR)
І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

Марка 12:13 (UKR)
І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

Марка 12:14 (UKR)
Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

Марка 12:15 (UKR)
А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

Марка 12:16 (UKR)
І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

Марка 12:17 (UKR)
Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

Марка 12:18 (UKR)
І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

Марка 12:19 (UKR)
Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

Марка 12:20 (UKR)
Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

Марка 12:21 (UKR)
Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

Марка 12:22 (UKR)
І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

Марка 12:23 (UKR)
А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Марка 12:24 (UKR)
Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

Марка 12:25 (UKR)
Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

Марка 12:26 (UKR)
Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

Марка 12:27 (UKR)
Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

Марка 12:28 (UKR)
А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

Марка 12:29 (UKR)
Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

Марка 12:30 (UKR)
І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

Марка 12:31 (UKR)
А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

Марка 12:32 (UKR)
І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

Марка 12:33 (UKR)
і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

Марка 12:34 (UKR)
Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

Марка 12:35 (UKR)
Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

Марка 12:36 (UKR)
Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Марка 12:37 (UKR)
Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

Марка 12:38 (UKR)
Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

Марка 12:39 (UKR)
і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

Марка 12:40 (UKR)
що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Марка 12:41 (UKR)
І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

Марка 12:42 (UKR)
І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

Марка 12:43 (UKR)
І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

Марка 12:44 (UKR)
Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...